Хайтарма. Художественный фильм.
Фільм "чужа молитва "
11 травня 1944 року було прийнято цілком таємну постанову Державного комітету оборони № 5859сс «Про кримських татар». У ній наводилися претензії до кримськотатарського населення – начебто масове зрадництво та масовий колабораціонізм, які стали обґрунтуванням депортації. Насправді жодних доказів «масового дезертирства» кримських татар не існує, а абсолютна більшість колабораціоністів загинула в боях чи була засуджена в індивідуальному порядку.
Депортація кримськотатарського населення розпочалася о 3-й годині ранку 18 травня 1944 року і завершилася в основному 20 травня. До операції було залучено 32 тис. співробітників НКВС. Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до півгодини, дозволялося брати з собою особисті речі, посуд, побутовий інвентар та провізію в розрахунку до 500 кг на родину. У реальності ж вдавалося зібрати в середньому 20-30 кг речей та продуктів, абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою. Зафіксовано численні випадки мародерства. Протягом 2 днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід.
Під час головної хвилі депортації (18-20 травня) виселено 180 014 осіб, для перевезення яких було використано 67 ешелонів. Крім того, 6 тис. мобілізованих військкоматами протягом квітня-травня кримськотатарських юнаків окремо відправлено на наряди Головного управління формування резервів до Гурьєва (Атирау, Казахстан), Куйбишева та Рибінська, а ще 5 тис. кримських татар заслано на роботи до таборів тресту «Московуголь». Разом вигнано з Криму за перші два дні 191 044 осіб. Окремо 5989 чоловік, звинувачених у співпраці з німцями, та іншого «антирадянського елементу» заарештовано під час депортації. Вони потрапили до ГУЛАГу і в подальшому не враховувалися в загальних зведеннях про вигнанців.
Під час червневих депортацій болгар, вірмен, греків та «іноземних підданих» було додатково було виселено 3141 кримського татарина, яким пощастило врятуватися в травні. Таким чином, загальна кількість вигнаного з Криму корінного народу склала: 183 тис. осіб - на загальне спецпоселення, 6 тис. - у табори управління резервів, 6 тис. - до ГУЛАГу, 5 тис. спецконтингенту для Московського вугільного тресту, а разом 200 тисяч осіб. Серед дорослих спецпоселенців знаходилося також росіяни, українці, цигани, караїми та представники інших національностей (2882 особи), яких було виселено через приналежність до змішаних шлюбів.
Відразу після перемоги над нацизмом розпочалася тотальна демобілізація кримських татар з лав радянської армії. Протягом 1945-1946 рр. в трудові табори Сибіру та Уралу було направлено 8995 військовослужбовців, яким лише через кілька років дозволили возз’єднатися із родинами на засланні. Така сама доля спіткала і відзначених воїнів – навіть двічі Герою Радянського Союзу Амет-Хану Султану не дозволили повернутися до Криму. В усіх спецпоселенців-військових вилучалися військові квитки, їм заборонялося носити зброю. При цьому старші офіцери залишалися на службі, тоді як старші офіцери-політпрацівники та співробітники карних органів відправлялися на спецпоселення.
Постановою радянського уряду від 8 січня 1945 р. «Про правовий статус спецпоселенців» відзначалося, що спецпоселенці користуються всіма правами громадян СРСР, але при цьому вони не мали права самовільно залишати райони спецпоселення, визначені для них, голови родин повинні були щомісяця реєструватися у міліції, а про всі зміни у сім’ях слід було доповідати міліції у триденний термін.
Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар. Не меншої шкоди зазнало господарство Криму, позбавлене досвідчених працівників.
Після депортації радянський режим вдався до нівелювання історичної пам’яті про кримську державність та кримських татар. 25 червня 1946 року Крим був позбавлений статусу автономії та перетворений на звичайну область РРФСР, а протягом наступних двох років понад 80% оригінальної кримської топоніміки було замінено на стандартні радянські назви.
З часу проголошення незалежності Україна взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян включно з тими, що повертаються на її територію з місць депортації. 20 березня 2014 р. Верховна Рада України прийняла постанову № 1140-18 «Про… гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України, а також 17 квітня 2014 року Закон України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою».
У 2016 році Верховною Радою України перейменовано 75 одиниць адміністративно-територіального устрою АР Крим та м. Севастополь, назви яких містили символіку комуністичного тоталітарного режиму. За рекомендацією Українського інституту національної пам’яті переважній більшості перейменованих населених пунктів повернуто історичні кримськотатарські назви, що стало практичною реалізацією передбаченого статтею 3 Закону України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою» забезпечення державою права депортованих осіб на повернення історичних назв населених пунктів, що були перейменовані за часів СРСР у зв’язку із здійсненням депортації.
-------------------------------------------------------------------------------------
13.05.2020
Правила поведінки на воді
Протягом
свого життя кожна людина багато разів буває біля води, купаючись у години
відпочинку, переправляючись через ріки та озера тощо. Адже свіже повітря,
сонячні промені, купання і плавання зміцнюють здоров’я, роблять нас бадьорими,
сильними і загартованими.
Вправи
у воді цілюще впливають на фізичний розвиток людини, і зокрема, дитини. При
зануренні у воду, активізується робота серцево-судинної та дихальної систем,
зміцнюється нервова система, формується правильна постава тощо. При цьому, той,
хто не вміє плавати, завжди наражається на певну небезпеку: раптом, у наслідок
якоїсь випадковості, він опиниться у воді, та ще й на глибокому місці.
Тому
у житті діє сувора закономірність: найчастіше потерпають у ньому невмійки і
незнайки. Прикро дивитися на дітей, які легковажать або не вміють берегти
власне здоров’я. Часто трапляються трагічні випадки, які виникають через
невміння людини повестися у доволі нескладних, здавалося б, ситуаціях. Саме до
таких відносяться необережне поводження людей, особливо дітей, на воді. Не лише
задоволення приносить вода, надто тим, хто не вміє плавати. Іноді страждають і
добрі плавці, якщо нехтують правилами безпеки на воді, особливо в незнайомій
водоймі.
Більше
50 % нещасних випадків у водоймах припадає на дітей. Статистика летальних випадків
щороку вражає. Наприклад, протягом 2005 року на водних об'єктах України
загинуло більше 400 осіб, з них – 93 дитини.
„Купальний”
сезон офіційно розпочинається 15 травня. Але не чекаючи цієї дати, працівники
рятувально-водолазної служби розпочинають патрулювання на водоймах. Вони
роблять усе можливе, щоб надалі сумна статистика утоплеників не збільшувалась.
На водних об’єктах, що знаходяться під контролем служби, як правило, не
стається ні одного утоплення. Але не все залежить від рятувальників. За даними
МНС України найбільше людей тоне через порушення правил купання та плавання у
необладнаних та заборонених місцях.
„Основні правила поведінки на воді”.
1. Не
переоцінюйте своїх сил. Не нехтуйте засобами перестороги (буйки, сітки,
перегородки, попереджувальні знаки). Не запливайте без страхування далеко від
берега, на швидку течію, небезпечні місця, хоч як би ви добре не плавали. Запливши
далеко від берега, людина стомлюється, її охоплює паніка. Буває, вона навіть
втрачає свідомість від переляку.
2.
Ні в якому разі не плавайте на шляху руху катерів, пароплавів, човнів і т.п.
3.
Ніколи не входьте у воду стрибком із берега, якщо ви заздалегідь не пересвідчились,
що вода у цьому місці достатньо глибока і в ній немає твердих предметів. Дітям,
як і дорослим, купатись можна тільки у спеціально відведених місцях – пляжах,
де немає ям та водоворотів.
4.
Не пустуйте на воді. Нічого доброго немає в нерозумних „жартах”, коли переважно
підлітки притоплюють силоміць один одного. Такі розваги нерідко закінчуються
трагічно.
5.
Перед входом у воду розігрійтесь вправами на суші. Однак пам’ятайте, що у воду
входити сп’янілим і надто розпашілим не можна, в таких випадках потрібно трохи
охолонути та заспокоїтись.
6.
Не купайтесь і не плавайте одразу після вживання їжі. Це можна робити лише
через дві години.
7.
Категорично забороняється входити у воду як дорослим, так і підліткам після
вживання алкогольних напоїв. Дуже часто вони тонуть, втрачаючи самоконтроль.
8.
Якщо, перебуваючи у воді, ви відчуваєте озноб, вийдіть із води, обітріться,
розігрійте себе вправами на суші.
9.
Ніколи не плавайте при недугах, навіть найлегших.
10.
Під час купання пильнуйте, по можливості, за тим, що роблять ваші
товариші і, в разі необхідності, надавайте їм посильну допомогу.
11.
Ніколи не „розігруйте” товаришів, вдаючи, ніби ви захлинулися і тонете.
12.
Ніколи не купайтеся наодинці. На березі хтось повинен стежити за вами.
13.
Небезпечно також пірнати на значну глибину без акваланга. Нестача кисню
викликає втрату свідомості. Ризикують і ті, хто користується несправним
підводним обладнанням.
14.
Якщо діти забажали покататися на човні, необхідно переконатися в його
справності і з’ясувати, чи є в ньому рятувальні засоби. Під час таких
прогулянок рекомендуємо суворо дотримуватись правил поведінки у човні.
15.
Якщо ви вирішили відпочити біля води, то повинні розумно дозувати сонячні
ванни. Це дозволить уникнути перегрівання тіла.
16.
Всім треба пам’ятати, що в місцях відведених для купання, забороняється
прати білизну, купати тварин, купатися особам, які мають шкіряні захворювання.
Виконуйте ці правила самі і вимагайте, щоб їх дотримувалися ваші товариші.
«Рятування і надання першої необхідної допомоги
при утопленні».
Ø Витягнувши
потерпілого на берег, не гайте часу. Якщо він при свідомості, його важливо
заспокоїти, перевдягнути в сухе, а також розтерти, тепло закутати, зігріти. При
непритомності дати понюхати нашатирний спирт.
Ø
Якщо потерпілий не дихає, дуже важливо активізувати дихання, якомога швидше
очистити рот від мулу, піску чистою носовою хустинкою або марлею.
Ø
Часто люди тонуть тому, що в них стався спазм голосової щілини: в легені
потрапляє не лише повітря, а й вода. У такого потерпілого шкіра бліда,
йому одразу ж потрібно зробити штучне дихання, а якщо зупинилося й серце –
закритий масаж серця.
Ø
Якщо під водою людина не лише перестала дихати, а в неї зупинилося й серце,
реанімаційні заходи мають кращий результат, коли розпочати їх не пізніше як
через 5 хвилин з часу клінічної смерті.
Ø
Потерпілим, шкіра яких набула синюватого відтінку, слід передусім швидко
очистити дихальні шляхи й шлунок. Для цього людину кладуть животом на стегно
зігнутої в коліні ноги, щоб звисала голова, і ритмічно, кілька разів натиснути
між лопаток. Очистивши рот і горло від блювотних мас, води, мулу, слизу,
кладуть горілиць, і, відхиливши їм голову назад, роблять штучне дихання „ротом
в рот” або „ротом до носа” і закритий масаж серця.
Ø
Потерпілого слід якомога швидше зігріти, енергійно промасажувати руки і ноги,
розтерти його сухою тканиною, потім тепло вкутати, обкласти грілками.
Навіть
коли людина опритомніла і почувається краще, її слід негайно відправити до
лікарні. Адже нерідко на березі виникає, так званий, синдром „повторного
затоплення”, за якого починається біль у грудях, задишка, кашель, у мокроті
з’являється кров. В такому випадку допоможе апаратна штучна вентиляція легень
та деякі інші процедури, які можна зробити лише в умовах медичного закладу.
Та
найкраще все ж не допускати до біди, дбати про те, щоб запобігти нещастю.
Навчіться плавати самі і навчіть цьому інших, добре вивчіть правила поведінки
на воді і дотримуйтесь їх. Ось тоді ріки, озера і моря даруватимуть вам лише
радість і здоров’я.
Перш ніж іти купатися на річку,
озеро чи море, запишіться при можливості у секцію плавання до басейну. Якщо ж
ви вчитеся плавати самостійно, то потурбуйтеся про те, щоб поруч з вами були
дорослі.
------------------------------------------
8 і 9 травня
Штучний червоний мак на вилозі чоловічого піджака в Канаді
Червоний мак (англ. Remembrance poppy) — символ пам'яті жертв Першої світової війни, а згодом — жертв усіх військових та цивільних збройних конфліктів, починаючи із 1914 року.
| Засновано | 24 березня 2015 |
|---|
| Дата | 8 травня |
|---|
Прихована правда | Велика Вітчизняна чи світова. Що про це думають ветерани?
22.04.2020
Документальні фільми:
" Чорнобиль. Точка часу." (2016 )
Чорнобильська катастрофа. 30 років потому.https://youtu.be/Tw6_-gjVB4o
Години спілкування:
Тести - анкети
Немає коментарів:
Дописати коментар